Риторика загальна та судова: Навч. посіб. / С.Д. Абрамович, В.В. Молдован, М.Ю. Чикарькова — К.: Юрінком Інтер, 2002. - 416 с.
§ 5. Типи промов
Промова, присвячена розкриттю однієї теми, більш того, один і той самий текст можуть бути виголошені по-різному, залежно від мети оратора, характеру його підготовки та ситуації. "Якщо юнак вийде на побачення з коханою і прочитає їй освідчення по папірцю, вона його засміє. Між тим, та сама записка, надіслана як лист, може її розчулити. Якщо вчитель читає текст свого уроку з книги, авторитету такий вчитель не матиме. Якщо агітатор користується весь час шпаргалкою, можете заздалегідь знати — такий нікого не загітує. Якщо людина в суді почне свідчити за папірцем, цим свідченням ніхто не повірить. Поганим лектором вважається той, хто читає, вклавши носа у принесений здому рукопис. Але якщо надрукувати текст цієї лекції, вона може виявитися дуже цікавою. І з'ясується, що вона нудна не тому, що беззмістовна, а тому, що письмове мовлення замінило на кафедрі живе усне мовлення"1.

Таким чином, існують різні типи промов за своєю внутрішньою структурою та зовнішньою формою, тобто за своїм знаковим оформленням промови, є різні. Спробуємо їх систематизувати.

А. Промови, що читаються за конспектом

У певних випадках "no-написаному" говорити просто необхідно, й не завжди тому, що промовець не може від себе сказати кілька живих і яскравих слів. Просто ситуація вимагає дуже точного слововживання. Наприклад, по-

1 Андроников И. А теперь об этом. — М., 1985. — С. 266.

255

літичні діячі рідко виголошують свої промови експромтом: занадто важливе те, про що вони говорять, і найдрібніша неточність може призвести до прикрих непорозумінь, навіть дипломатичних конфліктів. Офіційна політична промова, таким чином, є першим прикладом читаної за рукописом промови.

Власне кажучи, будь-який офіційний документ має бути прочитаний "за писаним" — наприклад, заповіт, що його читає нотаріус.

Наступним видом промови, що читається, може бути наукова доповідь на конференції чи хоча б студентський реферат. Ви вже неодноразово зустрічалися з тим, що велику кількість дат, імен і тому подібних речей запам'ятати інколи неможливо, а інколи й не треба. Науковий текст, викладений на папері, дозволяє логічно скомпонувати матеріал, чітко викласти висновки. Важлива й та обставина, що обсяг тексту тут легше співвіднести з часом, який відведено на його виголошення. У такому разі конспект є не^ обхідним.

Іноді доводиться виступати по телебаченню чи радіо, й знову-таки ніхто б не хотів чути власне розгублене белькотіння, тим більше, що в таких випадках йдеться, звичайно, про речі суспільне важливі.

Тому виступи на каналах масової комунікації найчастіше готують заздалегідь.

Правильно підмічено, що в усіх подібних випадках "жива мова може виявитися чимось порушеною, не дуже строгою— ця небезпека цілком реальна за недостатньої тренованості мовних навичок, що зустрічається в житті нерідко"1.

У всіх наведених випадках можна порадити ораторові, щоб він мав перед собою не поспіхом написаний і креслений-перекреслений текст. Рукопис бажано мати в надрукованому вигляді, щоб очі легко та впевнено "брали" текст. Тоді увага зосереджуватиметься на логічній інтонації, наголосі (до речі, зовсім непогано заздалегідь розставити правильні наголоси, як це робилося в старовину), на підвищенні чи зниженні тону тощо. Варто також пам'ятати, що одна сторінка машинопису (ЗО рядків) читається близько 2 хв.; отже, можна легко вкластися у відведений

Головин Б. Н. Зазн. праця. — С. 299.

регламент часу. Якщо текст не надруковано його слід чітко й розбірливо написати від руки (ЗО рядків на сторінці).

Б. Промови, які готують заздалегідь, але не вчать напам'ять

Виступи тривалістю 1—2 години напам'ять не вивчити. За таких обставин шкільні вчителі та вузівські викладачі, наприклад, грунтовно готуються до лекцій, опановують | значний науково-інформаційний матеріал, але, як прави-I ло, не "засушують" його, читаючи з конспекту. Запам'ятавши певний обсяг матеріалу, вони викладають його перед аудиторією "з пам'яті", часом імпровізуючи, що справляє враження плину живої думки та значної ерудиції Оратора.

Отже, якщо передбачається тривалий за часом виступ, ораторові необхідно добре засвоїти, систематизувати матеріал, уявити канву майбутнього виступу. Якщо є що сказати, то промовця "веде" сам матеріал, йому хочеться поділитися зі слухачами тим, що його зацікавило, що він добре знає.

Допоможуть у такому разі тези, короткий, стислий план виступу, можливо з певним фактичним матеріалом ^ (цифрами та цитатами). Читати тези не слід, а заглядати в них — можна. Розгорнуті тези і план називаються конспектом.

В. Промови, які готують заздалегідь і вчать напам'ять

Бувають випадки, коли з тих чи інших міркувань читати промову недоцільно, але потрібно зберегти її зміст, нічим не знехтувавши. Наприклад, під час вшанування ювіляра, який чекає сердечного, живого слова й не сумнівається, що промовець добре знає особу, якій присвячує своє слово. Оскільки подібні промови не бувають, як правило, надто довгими, варто спочатку написати свій виступ (розміром приблизно на одну сторінку), а потім вивчити його напам'ять. Справа того варта: досконале володіння текстом дасть змогу зосередитися на власне ораторських прийомах.

Це саме стосується і виступів на дипломатичних прийомах, де високо цінується лаконізм, ґречність, щирість, вишуканість слова, при добрих манерах. Якщо немає певнос-

257

9 2-129

256

ті в тому, що вдасться імпровізувати, краще знову-таки написати текст заздалегідь й вивчити його напам'ять (це не стосується офіційного документа, який читається з листа).

Описані вище ситуації відзначаються тим, що мають офіційний характер, але вимагають певної щирості й сердечної відкритості. По суті справи, ці ситуації внутрішньо мало чим відрізняються і від проповіді, яку теж треба добре знати заздалегідь, виголошуючи в інтонаціях щирості й душевної відкритості.

На такому ж принципі будується й політичне красномовство. Важко собі уявити оратора в бурхливій атмосфері політичного зібрання чи мітингу, який стоїть над схвильованим натовпом і читає з папірця (знову ж таки, якщо не йдеться про офіційний документ). Але так само важко уявити, що цей оратор довго володітиме увагою аудиторії, лише забавляючи її словесною еквілібристикою, не проголошуючи актуальних думок, важливої інформації. Добрий оратор-політик заздалегідь готується до свого виступу, але сам виступ подає як новотвір в конкретній ситуації, адресований конкретній аудиторії. Лаконічні нотатки (тези, план, цитати, статистика) будуть доречними за таких обставин, оскільки "сипати" цифрами з голови — не дуже вдалий прийом: складається враження, що промовець занадто старанно готувався до виступу, збираючи, скажімо, компроментуючий матеріал на політичного супротивника тощо.

Оратор-початківець, звичайно, використовує саме цей тип промови, не наважуючись суцільно імпровізувати. Йому потрібні тези, план або конспект. Але будь-яке звернення до папірця потрібно зводити до мінімуму.

За будь-яких обставин заготовлений текст має бути начебто непомітним, звертатися до нього треба неначе мимохідь, не створюючи враження, що без нього промовець виступити не зможе. Оратор, який постійно нервово хапається за свій конспект, мало чим відрізняється від невстигаючого учня, якого викликали до дошки.

Аудиторія має розуміти, що промовець просто не обтяжує свою пам'ять зайвими цифрами чи цитатами, занотовувавши їх.

258

Г. Імпровізовані промови (експромти)

Такі промови виникають спонтанно, самі по собі, за різних обставин. Уявіть себе, наприклад, учасником якоїсь дискусії. Припустимо, хтось ганить ваші ідеали, і мовчання ваше сприймається як розгубленість. Звичайно, якщо ви маєте справу не з п'яним чи хуліганом, треба щось відповідати, й тут до кишені за папірцями не полізеш. Це — захист (апологія).

Наш час — епоха різноманітних зборів, засідань, комісій, до яких ви можете потрапити. Тут теж дотепне й вдало сказане слово може зіграти значну роль у розв'язанні певної справи.

Або ж вас терміново залучили до якогось урочистого зібрання, й громада вимагає: скажи! І говорити знічено загальні фрази — означає втратити свою репутацію й загубити справу. Доводиться імпровізувати. Але згадаймо старий жарт: найкращий експромт — той, що заздалегідь підготовлено!

Знаючи наперед програму зборів, проблеми, якими займається та чи інша комісія, уявляючи собі, нарешті, людей, в яких ви в гостях (їх біографії, характери, пристрасті), ви можете буквально "на ходу" продумати, що саме скажете і що люди бажали б від вас почути.

Варто зауважити, що імпровізувати перед аудиторією може, як правило, дозволити собі або дуже досвідчений оратор, або ж людина, яка має від природи досить рідкісний дар, який І. Андроніков визначає як "вміння мислити публічно"1.

* * *

Кожний тип промов має як переваги, так і недоліки.

Читання написаного справляє враження несміливості чи скутості; імпровізація може схилити людей до думки, що промовець занадто легко маніпулює словами, отже, породити певну недовіру до них; проголошення завченого тексту інколи теж спричиняє ефект, протилежний сподіваному. Промовець завжди має бути готовий перейти з одного типу промови на інший, пам'ятати про отой "казуальний" момент, про "випадок", який має місце в нашому житті.

1 Андроников И. Зазн. праця. — С. 270.

259

Якщо не зважати на те, що атмосфера в аудиторії змінилася і відповідно слід змінити тип виступу порівняно з тим, на який настроював себе промовець — нема чого й сподіватися на успіх. Найчастіше успіху досягають промовці, які оптимально поєднують елементи різних типів промов, залежно від того, яку мету вони ставлять і перед якою аудиторією виступають. Ключові слова:

промови, що читають за конспектом; промови, що готують заздалегідь, але не вчать напам'ять; промови, що готують заздалегідь і вчать напам'ять; імпровізовані промови (експромти).

Практичне заняття 14 Тип і форма промови

І. В яких із зазначених далі ситуацій найдоцільніше використати певний тип промови (за знаковим оформленням та закріпленням)? Поясніть свій вибір.

1 — Виступ по радіо;

2 — Відкриття меморіальної споруди;

3 — Свідчення на суді;

4 — Виступ на урочистих зборах трудового колективу;

5 — Виступ на підтримку політичної партії;

6 — Слово про небіжчика;

7 — Дипломатична нота;

8 — Виступ на студентському семінарі.

77. Прочитайте наведені далі тексти. Подумайте, який з них варто вивчити напам'ять, який — записати у вигляді тез, а який — детально законспектувати.

1. На 1 січня цього року в Державній службі зайнятості зареєстровано 1 млн 39 тис. безробітних. Офіційний рівень безробіття в Україні — 3,7%. На 1 січня 1998 року було зареєстровано 677,9 тис. чоловік, офіційний рівень безробіття становив 2,3%. Найвищий рівень безробіття сьогодні в Івано-Франківській області — 7,2%, Чернігівській — 6,5%, Волинській — 6%. Найнижчий — у Києві — 0,7% та Одеській області — 0,9%. (За матеріалами VHIAH.)

260

2. Постановка голосу — 1. Система індивідуальних вокальних занять, спрямованих на оволодіння стійкою вокальною технікою, тобто здатністю свідомо і впевнено керувати процесом фонації залежно від вокально-технічніх і художніх вимог музичного твору. 2. Навчальний курс музично-педагогічних та музичних навчальних закладів. (Словник музичних термінів.)

3. Після "перевороту Чентана" первісна родова община була зруйнована, замість неї виникла сільська, територіальна община, що дістала назву "І" — "поселення". На думку китайських істориків, "І" була територією з певним населенням і являла собою економічну одиницю. В стародавньому словнику "Еря" говориться: "Те, що знаходиться поза "І", називається передмістям, те, що за передмістям — пасовищем, те, що за пасовищем — пусткою, те, що за пусткою — лісом".

Китайський історик У Цзе зазначає, що: 1) "І" спочатку було поселенням кровних родичів — первісною общиною; земля общини в період Інь була власністю держави і члени "І" платили певний податок в казну за право користуватися цією землею; 2) у винагороду за зроблені правлячому дому послуги видатним воєначальникам і старійшинам роду давалися ділянки на завойованих землях, що мали бути заселені і на яких треба було збудувати поселення; ці дарунки також називалися "І".

В територіальних общинах "І" було об'єднане фактично все сільське населення країни. (Нариси історії Стародавнього Сходу.)

III. Спробуйте виголосити промову-експромт на одну із запропонованих далі тем:

— Проблеми сучасної освіти.

— Чорнобиль оселяється в кожній родині.

— Що таке щастя?

— Християнству — дві тисячі років.

Якщо є можливість, запишіть свою імпровізацію на магнітофон і продумайте, наскільки вона вдалася, чи не потребує доопрацювання. Якщо так, то в яких аспектах.

IV. Уявіть, що ви вперше виступаєте перед дитячою аудиторією (6-й клас). Ви старанно підготували свій урок, написавши детальний конспект, і читаєте його як

261

лекцію. Але клас абсолютно не слухає вас; посилюється гамір, -діти повністю втратили інтерес до того, що ви читаєте. Що краще зробити — "навести порядок" і продовжувати читати свій чудовий конспект чи спробувати перейти до живого слова?

Література Основна

1. Кохтев Н. Н. Риторика. — М., 1994. — С. 86—88, 95—97.

2. Сопер П. Основы искусства речи. — М., 1995. — С. 27—30.

Додаткова

1. Абрамович С. Д. Риторика та гомілетика. — Чернівці, 1995. — С. 114—118.

< пред след >
вернуться к содержанию
вернуться к списку источников

перейти на главную страницу



Релевантная научная информация

§ 5. Типи промов




  1. Риторика загальна та судова: Навч. посіб. / С.Д. Абрамович, В.В. Молдован, М.Ю. Чикарькова — К.: Юрінком Інтер, 2002. - 416 с. - Риторика
  2. § 7. Римський період античного красномовства - Риторика
  3. § 5. Типи промов - Риторика
  4. Портал Юристъ - Ваш успешный экзамен, электронные книги и бесплатные учебники по праву, правовая помощь в учебе и работе
  5. Риторика Учебники по праву
  6. § 8. Красномовство в Біблії - Риторика
  7. § 2. Візантійська риторика - Риторика
  8. § 4. Риторика Київської Русі - Риторика
  9. § 5. Риторика Корану - Риторика
  10. § 2. Логіка та емоції в промові - Риторика
  11. § 3. Елементи художності та літературні прийоми в мові оратора Поняття про художній образ - Риторика
  12. § 4. Структура ораторського твору - Риторика
  13. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., змін, й доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 247с. - Теория государства и права
  14. Типологія держав. Історичні типи держав: сутність, характеристика рабовласницької, феодальної, буржуазної, соціалістичної держав, держави соціальної демократії - Теория государства и права
  15. Громадські організації і політичні партії у політичній системі суспільства. Взаємодія держави з іншими елементами політичної системи - Теория государства и права
  16. Список використаної літератури - Теория государства и права
  17. § 2. Походження адвокатури - Адвокатское право
  18. Адвокатура Італії - Адвокатское право
  19. Адвокатура Німеччини - Адвокатское право
  20. Адвокатура США - Адвокатское право