Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник / B.C. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Віда. ред. Я. Кондратьєв. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 320 с.
§ 2. Класифікація нормативно-правових актів

про діяльність суду, правоохоронних

та правозахисних органів

Таку класифікацію можна здійснити за юридичним визначенням понять правоохоронної діяльності та правоохоронного органу. За їх змістом, зокрема ознаками правоохоронної діяльності та правоохоронного органу, можлива класифікація, що ба-

1 Див.: Колодій А. Принципи права України. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — С. 72-79.

27

26

Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...

зується на чотиричленній систематизації правових норм та нормативно-правових актів, а саме:

а) норми — принципи (засади) діяльності суду, правоохоронних та правозахисних органів;

б) норми — комплекси з окремих напрямів діяльності;

в) норми — гарантії здійснення судової, правоохоронної та правозахисної діяльності;

г) норми — гарантії правового та соціального захисту суб'єктів судової, правоохоронної та правозахисної діяльності1.

Цей підхід до систематизації дає можливість виділити такі нормативно-правові акти:

A) Законодавство про конституційні (загальні) засади діяльності суду, правоохоронних та правозахисних органів.

Б) Законодавство з окремих напрямів діяльності суду, правоохоронних та правозахисних органів:

правосуддя;

прокурорська діяльність;

виявлення та розслідування злочинів;

охорона державної безпеки та правопорядку;

юридичний захист, адвокатська діяльність.

B) Законодавство, що закріплює державні гарантії здійснення судової, правоохоронної та правозахисної діяльності.

Г ) Законодавство, за яким встановлюється правовий та соціальний захист працівників суду, правоохоронних та право-захисних органів.

Законодавчі акти про конституцій™ (загальні) засади діяльності суду, правоохоронних та правозахисних

органів

Конституція України.

Кримінальний кодекс України.

Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Господарський процесуальний кодекс України.

Кримінально-процесуальний кодекс України.

Цивільний процесуальний кодекс України.

Існують й інші підходи щодо класифікації законодавства про правоохоронну діяльність. Див., зокрема, Гуценко К. Ф., Ковалев М. А. Правоохранительные органы: Учебник для юридических вузов и факультетов. — 3-е изд. — М.: Зерцало, 1977. — С. 27—40; Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність. — К.: Атіка, 2000.

Загальна декларація прав і свобод людини і громадянина. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

Законодавство з окремих напрямів діяльності судових, правоохоронних та правозахисних органів

а) правосуддя та його державне забезпечення:

Конституція України,

Кримінальний кодекс України,

Цивільний кодекс України,

Кодекс України про адміністративні правопорушення,

Господарський процесуальний кодекс України,

Кримінально-процесуальний кодекс України,

Цивільний процесуальний кодекс України,

закони України "Про Конституційний Суд України", "Про господарські суди", "Про судоустрій", "Про державне виконавче провадження";

б) прокурорська діяльність:

Закон України "Про прокуратуру України", постанови Верховної Ради України "Про затвердження Положення про класні чини працівників прокуратури України" та "Про затвердження дисциплінарного статуту прокуратури України" та інші;

в) виявлення та розслідування злочинів: Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, закони України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові заходи боротьби з організованою злочинністю", "Про державну податкову службу в Україні", "Про попереднє ув'язнення" та інші;

г) охорона державної безпеки та правопорядку: закони України "Про Раду національної безпеки і оборони", "Про Службу безпеки України", "Про боротьбу з корупцією", "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ", "Про державну митну службу", "Про державний кордон України", "Про Прикордонні війська України", "Про надзвичайний стан", "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів", "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних

29

28

Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...

речовин і прекурсорів та зловживанню ними", Указ Президента України "Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю", постанова Кабінету Міністрів України "Про застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР" та інші;

д) юридичний захист, адвокатська діяльність: закони України "Про адвокатуру", "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", "Про нотаріат", "Про звернення громадян", розпорядження Президента України "Про Положення про Міністерство юстиції України " та інші.

Законодавство, що встановлює гаранти здійснення судової, правоохоронної та правозахисної діяльності

Державні гарантії здійснення судової, правоохоронної і правозахисної діяльності проголошуються у законах, які стосуються окремих напрямів такого роду діяльності, та у спеціальних щодо зазначеної теми законах:

закони України "Про прокуратуру", "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", "Про державну службу", "Про джерела фінансування органів державної влади", "Про Вищу раду юстиції України", "Про адвокатуру", "Про судову експертизу", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", "Про державне виконавче провадження", "Про застосування амністії", "Про державну таємницю", "Про організаційно-правові заходи боротьби з організованою злочинністю", "Про звернення громадян", розпорядження Президента України "Про Положення про Міністерство юстиції України " та інші.

Законодавство, за яким встановлюється правовий

та соціальний захист працівників судів,

правоохоронних та правозахисник органів

Правовий та соціальний захист працівників судів, правоохоронних та правозахисних органів регламентується законами про конкретні суди, правоохоронні та правозахисні органи, а також законодавством, яке поширюється на сферу державної служби або стосується статусу працівників судів і правоохоронних органів:

закони України "Про статус суддів", "Про органи суддівського самоврядування", "Про державний захист працівників суду і

правоохоронних органів", "Про прокуратуру, "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про адвокатуру", "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", "Про нотаріат", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного» військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства органів внутрішніх справ України, Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів Служби безпеки України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю України та інші.

Характеристика законодавства про конституційні (загальні) засади діяльності судів, правоохоронних та правозахисних органів. Правовий простір діяльності судів, прокуратури, міліції, служби безпеки, митниці, прикордонних військ, нотаріату, органів юстиції та адвокатури охоплює практично всі галузі законодавства.

Законодавчі чинники зосереджуються у політико-правових документах, в яких проголошується державна концепція право охоронної діяльності, її конституційні засади, програма боротьби зі злочинністю, державні рішення з питань внутрішньої політики, охорони правопорядку та забезпечення стану законності. .

Система правоохорони будується на двох рівнях — публічно-правовому та індивідуально-правовому.

На публічио-правовому рівні охоронна діяльність держави охоплює захист широкого кола громадян, їх конституційні права, законні інтереси фізичних і юридичних осіб. У Конституції України значна частина статей, зокрема статті 3, 5, 6, 8, 13—19, 21-68, 76, 78, 80, 81, 85, 87-89, 92, 95, 98, 101, 105-108, 111, 116, 119, 121—131, 145, 147—153 так чи інакше стосуються різних аспектів державної охорони.

Найбільший обсяг повноважень у публічній охоронній сфері має Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, Верховний Головнокомандувач, політичний керівник Ради національної безпеки і оборони України. Йому належить право призначати суддів (вперше), Генерального прокурора, третину складу Конституційного Суду України, членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій. Крім того, Президент здійснює помилування. Адекватною рівневі його повнова-

ЗО

31

Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...

жень є особлива конституційна процедура усунення особи з посади Президента країни. Вона передбачена статтями 108 та 111 Конституції України.

При здійсненні правосуддя суди керуються нормами Конституції України, чинними нормативно-правовими актами. Суди наділені повноваженнями оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції.

Правоохоронні органи забезпечують державну безпеку і захист державного кордону (ст. 17), захист правового порядку (ст. 19). При цьому питання правоохорони мають вирішуватися виключно на законодавчому рівні (ст. 92). Крім того, в найвищому державному акті підкреслюється, що Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності (ст. 17 ); визначається, що ніхто не може зазнавати втручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації (ст. 32), та формулюється зобов'язання держави відшкодувати за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальну та моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56), тощо.

Отже, на публічно-правовому рівні закріплюються найважливіші засади правоохорони та правового захисту, функції та обсяг повноважень державних інституцій, а також конституційне походження компетенції уповноважених органів при здійсненні судової та правоохоронної діяльності.

На ііипіві()уально-правовому рівні у законодавстві права і свободи громадянина є об'єктом правового захисту. Захист прав і свобод кореспондується обов'язками судів, правоохоронних та правозахисних органів надавати такий захист та не обмежувати проголошені права і свободи. Суб'єкт цих прав — громадянин — завжди виконує індивідуальні правові ролі (службовець, найма-

ний працівник, підприємець, заявник, потерпілий тощо). В кожному конкретному випадку виконання індивідуальної правової ролі законодавець формулює, конкретизує відповідні такій ролі права та обов'язки. Належне виконання таких правових ролей (прав та обов'язків) є невід'ємною частиною правопорядку. При реалізації певної правової ролі можуть виникати конфліктні відносини. Неналежне її виконання тягне за собою відповідальність, для забезпечення якої передбачено систему доволі суворих санкцій. Відповідальність настає як наслідок винної дії і є правовою реакцією держави на правопорушення, на невиконання правопорушником певної правової ролі.

Правоохоронні органи у системі захисту прав та інтересів конкретної людини посідають особливе місце. Вони наділені, як було зазначено раніше, спеціальними повноваженнями, їх діяльність має владний характер і є різновидом державної влади, що межує з використанням спеціальних повноважень, тобто впровадженням конкретно адресованих дозволів, приписів, заборон або впровадженням процедур реалізації юридичної відповідальності. Законодавець моделює повноваження для конкретної правової ситуації (наприклад, для звернення із заявою про вчинення злочину, при поданні позову до суду з питання поновлення на роботі, про вселення в жиле приміщення тощо). У кожній такій ситуації правове становище учасників характеризується розподілом прав та обов'язків, встановленням юридичних наслідків реалізації цих прав та обов'язків, межами правового захисту. Тому, наприклад, приймаючи заяву від громадянина про вчинений злочин, орган, що її приймає, повинен поставити до відома заявителя про наявність кримінальної відповідальності за неправдиве повідомлення про злочин.

При відновленні порушених прав та законних інтересів громадян, установ, підприємств та організацій захищаються правовідносини, які стали предметом розгляду під час застосування процедур судочинства, а також реалізуються повноваження органів юстиції і адвокатури з правового захисту законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Судові рішення з цього приводу є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, система законодавства про правоохоронну та право-захисну діяльність існує як на публічному, так і на приватному правових рівнях. Вона стосується визначеного у законодавстві кола учасників правових відносин, засобів та меж правоохорони та правозахисту; визначає перевагу щодо захисту законних інтересів та прав юридичних і фізичних осіб.

33

32

Розділ І. Загальні положення правоохоронної'... діяльності

Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...

Загальна характеристика законодавства з окремих напрямів правоохоронної діяльності. З моменту здобуття незалежності в Україні прийнято нормативно-правові акти, які формулюють напрями правоохоронної діяльності, функції її суб'єктів, права та обов'язки конкретних правоохоронних органів та судів.

а) Правосуддя. В чинному законодавстві передбачено різні види судочинства, а саме: конституційне, арбітражне, третейське, правосуддя з кримінальних, цивільних, адміністративних справ, судочинство військових трибуналів, а також функціонування судів першої інстанції, судів касаційної та апеляційної інстанцій. Залежно від кількості судів, що можуть розглядати конкретну справу, судочинство поділяється на одноособове та колегіальне1.

У законодавстві зазначається, що судовий розгляд справ повинен максимально сприяти охороні прав і свобод людини і громадянина, прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

б) Прокурорська діяльність. Прийнятим у 1991 році Законом України "Про прокуратуру" (з відповідними змінами станом на 12 липня 2001 року) встановлено нову систему прокурорського нагляду, регламентовано участь прокурора в розгляді справ у судах, більш чітко визначено функції прокуратури. Цим законом також встановлено систему органів прокуратури, принципи організації та їх діяльності.

Наглядові повноваження є одними з найважливіших повноважень органів прокуратури.

Органи прокуратури у порядку нагляду виявляють численні порушення закону, опротестовують незаконні правові акти, вносять приписи і подання щодо фактів виявлених порушень закону. Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори вживають заходів щодо усунення порушень прав та законних інтересів громадян, притягують до відповідальності винних у цьому осіб.

Прокурорська діяльність — один із засобів реалізації державної влади, яка функціонує виключно в інтересах усієї держави; вона закріплюється Конституцією України, іншими правовими актами. Державні інтереси полягають у захисті суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, державної безпеки,

1 Докладніше див.: Ерищев В. Д. Судебная власть (Правосудие): пути реформирования в Украине. — Харьков, 1998.

прав усіх суб'єктів права і господарювання та охороні землі як основи національного багатства1.

За Конституцією України (розділ VII) прокуратура становить єдину систему, її не віднесено до будь-якої з гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової).

Органи прокуратури виконують наглядові повноваження не тільки на основі Закону України "Про прокуратуру", а й відповідно до базових законів, що діють у певних правовідносинах. Це найбільш важливі для держави забезпечувальні сфери відносин. Вони виникають у процесі реалізації прав громадян (наприклад, право громадян на звернення до посадових осіб або відносини, що забезпечують охорону навколишнього природного середовища, боротьбу з корупцією тощо).

Здійснення нагляду за органами влади та управління — функція органів прокуратури2.

Органи прокуратури наділені повноваженнями наглядати за державними посадовими особами та органами,1 що виконують правоохоронні дії.

Крім загальнодержавних нормативно-правових актів, важливе значення мають також накази Генерального прокурора України, в яких, виходячи з чинного законодавства, роз'яснюються завдання органів прокуратури при здійсненні ними конкретних наглядових повноважень3.

в) Виявлення та розслідування злочинів. Законодавство з виявлення та розслідування злочинів охоплює види діяльності, якими є: 1) оперативно-розшукова діяльність; 2) дізнання; 3) до-судове слідство. Особливість цієї діяльності полягає в тому, що реалізація її завдань покладається на державні органи та посадових осіб, діяльність яких може здійснюватися у процесуальних

1 Докладніше див.: Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 (Справа № 1-1/99) // Конституційний Суд України: Рішення, висновки 1997—2001. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — С. 364.

Органи прокуратури здійснюють нагляд за всіма органами влади та управління, за винятком Президента України, Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

3 Див.: Прокуратура в Україні: 36. нормативних актів /Відп. ред. М. О. По-тебенько. — К.: Юрінком Інтер, 2000.

2 2—174

34________Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

(при дізнанні та попередньому слідстві) та позапроцесуальних (у порядку оперативно-розшукової діяльності) формах.

Кожен із суб'єктів виявлення та розслідування злочинів за різним ступенем бере участь у цій діяльності. Так, усі три види діяльності (оперативно-розшукова діяльність, дізнання й попереднє слідство) притаманні міліції, податковій міліції, службі безпеки; два види (оперативно-розшукова діяльність та дізнання) — органам прикордонної охорони, органам і посадовим особам установ Державного департаменту України з питань виконання покарань; лише один вид (попереднє слідство) — слідчим органів прокуратури, оперативно-розшукова діяльність — підрозділам оперативного забезпечення охорони Управління державної охорони України, дізнання — органам державного протипожежного нагляду, капітанам морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

Процедури з виявлення та розслідування злочинів є чітко визначеними. Вони формуються виключно в законах. Процедури, які регламентовані підзаконними актами (інструкціями, наказами, настановами тощо) можуть застосовуватися, якщо вони не суперечать законові. Порушення посадовими особами правоохоронних органів встановлених процедур визнається істотним порушенням процесуального законодавства, при чому тягне за собою визнання дій з виявлення або розслідування неправомірними. Процедури з оперативно-розшукової діяльності мають статус службової або державної таємниці.

Отже, виявлення та розслідування злочинів охоплює різні види діяльності, їх регдаментафі передбачається як загальнодержавними нормативно-правовшш та міжвідомчими актами, так і внутрішньовідомчими актами.

г) Охорона державної безпеки та правопорядку. За Концепцією (основами державної політики) національної безпеки, прийнятою Верховною Радою України, та відповідно до законодавства в Україні створено систему забезпечення національної безпеки, яка охоплює охорону державної безпеки та правопорядку. Специфіка законодавчого регулювання охорони державної безпеки та правопорядку полягає в тому, що такі загальнодержавні об'єкти, як "національна безпека"," конституційний лад", "державний суверенітет", " громадський порядок" потребують застосування адекватних правомірних засобів охорони, серед яких є виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, державна підтримка забезпечення законності,

35

Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...

державний вплив на злочинність, її причини та умови, фінансовий контроль господарюючих структур, контроль за міграційними процесами, заборона незаконних воєнізованих формувань

тощо.

Законодавчу основу охорони державної безпеки та правопорядку утворюють конституційні та загальні правові і спеціальні повноваження суб'єктів системи забезпечення національної безпеки. Так, спеціальними щодо цього повноваженнями наділені Президент України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України і суди загальної юрисдикції, Генеральний прокурор України, Рада національної безпеки та оборони України, Національний банк України, міністерства, відомства, органи державної влади та місцевого самоврядування. Правовий порядок грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (ст. 19) та законами України.

д) Юридична допомога громадянам, адвокатська діяльність.

З прийняттям у 1996 році нової Конституції України юридична допомога громадянам набула особливого значення. За Конституцією України обов'язок із забезпечення права на захист від обвинувачення та з надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах покладений на адвокатуру (ст. 59). Професійним обов'язком судів і правоохоронних органів та їх посадових осіб є роз'яснення громадянам їх конституційних прав і свобод, які захищаються судом. У законодавстві передбачено юридичні засоби допомоги (право громадян на звернення, право прокурора на подання позову тощо), визначено окремі категорії громадян, яким необхідно надавати юридичну та іншу допомогу в обов'язковому порядку та за рахунок державного бюджету (неповнолітні, потерпілі від правопорушень, нещасних випадків тощо), вказуються наслідки неотримання допомоги з боку державних органів окремими категоріями громадян (ненадсилання до відповідного суду заяв осіб, взятих під варту, з питань оскарження дій прокурора, відмова державним службовцем фізичним особам в інформації, надання якої передбачено нормативними актами, тощо).

Рішенням Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року встановлено, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

2*

36________Розділ І. Загальні положення Правоохоронної ... діяльності

Отже, особа — фахівець у галузі права, яка може надавати правову допомогу особисто або за дорученням юридичної особи, здійснюючи таку допомогу, набуває статусу захисника у конкретній кримінальній, цивільній справі або в адміністративному провадженні з притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Загальна характеристика законодавства про державні гарантії здійснення діяльності судів, правоохоронних та правозахисник органів. Законодавство про діяльність названих органів має відповідати системі (вимогам) Конституції України, Державні гарантії здійснення діяльності названих органів є її невід'ємною складовою. Такі гарантії стосуються як можливості здійснення, так і правомірності діяльності. Приватна детективна діяльність, зокрема з розслідування злочинів, в Україні не передбачена. Судову діяльність мають виконувати лише суди та професійні судді. Не допускається делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами.

За Конституцією, законодавством професійні судді, працівники прокуратури, міліції, служби безпеки, податкових та інших правоохоронних органів не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Працівники міліції не можуть брати участь у страйках.

Законодавство проголошує обов'язковість виконання вимог прокурора, в тому числі при проведенні слідства слідчими (прокуратури, органів СБУ, міліції, податкової міліції) у справах про діяння, що містять ознаки злочину, право невідкладного прийому прокурорів керівниками держави тощо.

При здійсненні правоохоронної діяльності забороняється передавати і розголошувати відомості, що можуть зашкодити слідству, інтересам людини, безпеці України.

Держава забезпечує діяльність судів і правоохоронних органів бюджетними коштами. Для потреб правоохоронної діяльності при плануванні та затвердженні бюджету кошти виділяються щорічно, при чому фінансування може здійснюватися лише за рахунок загальнодержавного бюджету (зокрема, судів, органів прокуратури, юстиції, Міністерства внутрішніх справ, митних органів, установ з виконання покарань).

37

Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...

Законодавство, за яким встановлюється правовий

і соціальний захист працівників судів, правоохоронних та правозахисник органів

Посадові особи судів, правоохоронних та правозахисник органів, захисники та представники осіб з надання правової допомоги перебувають під особливим захистом закону.

При цьому існує принцип, за яким гарантії виконання право-•охоронної і правозахисної функцій мають бути адекватними кожному напряму такої діяльності. При визначенні статусу посадової особи (суддя, прокурор, слідчий, дізнавач, оперативний уповноважений, державний виконавець, захисник, представник особи тощо) в законодавстві передбачаються конкретні гарантії від зовнішнього впливу, матеріальні та соціальні гарантії. Законодавство спрямоване на встановлення матеріальних гарантій посадових осіб судів і правоохоронних органів. Від рівня їх матеріальної забезпеченості залежить результативне виконання завдань правоохоронної діяльності, ступінь протидії посадових осіб протизаконному впливові.

У кримінальному законодавстві передбачено підвищену відповідальність за такі дії, як опір, втручання, погроза або насильство, умисне знищення або пошкодження майна, посягання на життя працівника правоохоронного органу. Така ж відповідальність передбачена за захоплення працівника правоохоронного органу як заручника. У порядку захисту працівників судів, за* хисників і представників особи з надання правової допомоги, кримінальна відповідальність передбачена за злочини проти правосуддя, до яких віднесено погрозу або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного, умисне знищення або пошкодження їхнього майна, а також за посягання на життя зазначених осіб у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя.

Під захистом кримінального закону перебувають близькі родичі працівників судів і правоохоронних органів, що є додатковою гарантією захисту зазначених осіб. Така ж відповідальність настає у разі вчинення зазначених правопорушень щодо пенсіонера з числа суддів, працівників правоохоронних органів або членів їх сімей і близьких родичів у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків у минулому.

У кримінальному законодавстві з набуттям чинності Кримінальним кодексом України вперше передбачена кримінальна відповідальність за втручання у діяльність захисника чи представника особи, а також за погрозу чи насильство, умисне знищення

38

Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

або пошкодження майна, посягання на життя щодо захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги

tttnГлава З Державна політика у сфері правоохорони

tttk

Питання для самоконтролю

1. Які статті Конституції України безпосередньо або опосередковано стосуються даної дисципліни?

2. Назвіть кодифіковані нормативно-правові акти, які є джерелом охоронних норм.

3. Дайте загальну характеристику регулятивних та охоронних правовідносин.

4. Яка класифікація існує щодо законодавства про судову, правоохоронну та правозахисну діяльність?

5. Яка посадова особа має найбільші повноваження в охоронній сфері?

< пред след >
вернуться к содержанию
вернуться к списку источников

перейти на главную страницу



Релевантная научная информация

§ 2. Класифікація нормативно-правових актів

про діяльність суду, правоохоронних

та правозахисних органів




  1. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник / B.C. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Віда. ред. Я. Кондратьєв. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 320 с. - Правоохранительные органы
  2. § 2. Класифікація нормативно-правових актів про діяльність суду, правоохоронних та правозахисних органів - Правоохранительные органы
  3. § 1. Загальна характеристика правового регулювання діяльності суду, правоохоронних та правозахисних органів - Правоохранительные органы
  4. Портал Юристъ - Ваш успешный экзамен, электронные книги и бесплатные учебники по праву, правовая помощь в учебе и работе
  5. Список використаної літератури - Теория государства и права
  6. Розділ 6. Юридичні особи у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  7. 5.2. Склад адміністративного правопорушення - Административное право
  8. 11.2. Контроль та його види - Административное право
  9. § 1. Правові засади національної екологічної безпеки - Экологическое право
  10. § 2. Правове регулювання транснаціональної екологічної безпеки - Экологическое право
  11. § 2. Функціонально-процедурне забезпечення реалізації права громадян на екологічну безпеку - Экологическое право
  12. § 3. Державний нагляд і контроль як гарантії права громадян на екологічну безпеку - Экологическое право
  13. Нормативно-правові акти - Хозяйственное право
  14. §4. ОБОВ´ЯЗКИ ДОБОВОГО НАРЯДУ ЧЕРГОВОЇ ЧАСТИНИ - Административное право
  15. §3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО СВОБОДУ СОВІСТІ ТА РЕЛІГІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ - Административное право
  16. § 6. Участь прокурора в цивільному процесі іноземних держав - Гражданский процесс
  17. § 5. Докази і доказування в цивільному процесі іноземних держав - Гражданский процесс
  18. § 3. Поняття судової та правозахисної діяльності - Правоохранительные органы
  19. § 1. Правосуддя, його ознаки та принципи - Правоохранительные органы
  20. § 1. Місце прокуратури в системі органів державної влади - Правоохранительные органы