О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1995. — 416 с.
§5. Сторони в угоді
Оскільки угода є вольовим актом, спрямованим на досягнення правового результату, то й укладати її можуть лише особи, які володіють у тому чи іншому обсязі дієздатністю, тобто воля яких характеризується достатньо психічною зрілістю. Законодавство (наприклад, ст.14,16 ЦК України) встановлює, що від імені осіб, визнаних недієздатними, а також від імені неповнолітніх до 15 років, угоди укладають опікуни, батьки, усиновителі. Частково дієздатні особи за віком і обмежено дієздатні внаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами можуть укладати угоди відповідно за згодою батьків, усиновителів, піклувальників (ст.
ст.13,15 ЦК України). Укладання угод особами, визнаними недієздатними, неповнолітніми до 15 років, частково і

124

обмежено дієздатними без згоди зазначених вище осіб викликає недійсність угод (ст.

ст.51-54 ЦК України).

При цьому угода, укладена особою, визнаною недієздатною, або неповнолітнім до 15 років є недійсною з моменту її укладання незалежно від бажання учасників угоди і навіть проти їхнього бажання, а також незалежно від пред'явлення позову про недійсність угоди у суді. Вимоги про недійсність угоди у зазначених випадках можуть бути заявлені як батьками (усиновителями), опікунами, так і дієздатним учасником угоди. Недійсність такої угоди зв'язана з поновленням сторін у попередньому стані, а при неможливості такого поновлення кожна із сторін повинна відшкодувати іншій стороні вартість одержаного у грошах.

Крім того, законодавець з метою максимальної охорони майнових інтересів недієздатної особи покладає на дієздатного учасника угоди, який знав або повинен був знати про недієздатність свого контрагента, додатковий обов'язок. За цим обов'язком дієздатна особа повинна відшкодувати недієздатній понесені нею видатки, втрату або пошкодження майна (ст.51 ЦК України).

Як бачимо, встановлюючи додатковий обов'язок дієздатного контрагента, законодавець враховує і об'єктивний фактор укладання угоди з недієздатним, і суб'єктивний фактор — вину дієздатної сторони у формі умислу або необережності: вона знала або повинна була знати про недієздатність другої сторони.

Угоди, укладені частково і обмежено дієздатними особами, можуть бути визнані недійсними за позовом їх батьків, усиновителів, піклувальників. У випадку визнання угоди недійсною наступають такі самі правові наслідки, що і при недійсності угоди, укладеної з неповнолітнім до 15 років (ст.ст.53,54 ЦК України).

Правила ст.ст.51,53,54 ЦК України про недійсність угод не поширюються на угоди, які укладаються неповнолітніми (до 15 і від 15 до 18 років) відповідно до норм ст.

ст. 13, 14 ЦК України, а також на дрібні побутові угоди (купівля хліба та інших продуктів у магазині), шо укладаються особами, визнаними обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами.

Іноді бувають випадки, коли цілком дієздатна особа перебуває, наприклад, у стані сильного душевного хвилювання, внаслідок чого не може розуміти значення своїх дій. Законодавець, враховуючи подібні життєві ситуації і охороняючи

125

майнові інтереси цих осіб, встановив правило, за яким угода, укладена громадянином (хоч і дієздатним), який у момент її укладання перебував у такому стані, що не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.

Для визначення наявності такого стану на момент укладання угоди суд повинен призначити судово-психіатричну експертизу.

Вимоги про визнання угоди недійсною розглядаються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. Із змісту вказаної норми, яка спрямована на захист інтересів осіб, позбавлених можливості з тих чи інших причин розуміти значення своєї поведінки, випливає, що така угода має бути визнана недійсною і за позовом спадкоємців потерпілого.

У випадку визнання угоди недійсною застосовуються ті самі наслідки, що й при укладанні угод особами, визнаними недієздатними, неповнолітніми до 15 років, частково і обмежено дієздатними (ч.2,3 ст.55 ЦК України).

< пред след >
вернуться к содержанию
вернуться к списку источников

перейти на главную страницу



Релевантная научная информация

§5. Сторони в угоді




  1. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1995. — 416 с. - Гражданское право
  2. §2. Поняття і види угод - Гражданское право
  3. §5. Сторони в угоді - Гражданское право
  4. §6. Зміст угоди - Гражданское право
  5. § 1. Поняття угод. Види угод - Гражданское право
  6. § 1. Поняття та види представництва - Гражданское право
  7. Права подружжя укладати дозволені законом угоди. - Семейное право
  8. § 1. Історія виникнення колективних договорів і етапи їх розвитку в Україні - Трудовое право
  9. § 4. Поняття колективних угод та їх види - Трудовое право
  10. § 2. Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії - Трудовое право
  11. Розділ 2. Джерела міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  12. Розділ 3. Правові методи регулювання у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  13. Розділ 5. Правовий статус фізичних осіб у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  14. Розділ 10. Міжнародні перевезення - Международное право, европейское право
  15. Розділ 11. Шлюбно-сімейні відносини - Международное право, европейское право
  16. Розділ 13. Трудові відносини - Международное право, европейское право
  17. § 3. Принципи діяльності адвокатури - Адвокатское право
  18. Адвокатура Бельгії Загальні професійні принципи - Адвокатское право
  19. Адвокатура Іспанії - Адвокатское право
  20. 5.2. Угоди купівлі-продажу - Таможенное право
Другие источники научной литературы направления

Гражданское право




1. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 1. Учебник. 1994
2. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 2. Учебник. 1994
3. А.А. Пушкин В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях. Часть I. 1996
4. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1997
5. Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. І. Борисова та ін. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. 2000